суботу, 24 листопада 2012 р.

Риторичні фігури в поезії шістдесятників

Тема попереднього повідомлення: Антитеза, оксиморон і катахреза в поетичному синтаксисі шістдесятників.

Використання риторичних фігур у поетичній мові шістдесятників надає висловлюванням більшої емоційності, сприяє встановленню контакту із читачем. Зокрема, риторичні звертання привертають увагу до того чи того явища, спонукають до роздумів:

пʼятницю, 23 листопада 2012 р.

Антитеза, оксиморон і катахреза в поетичному синтаксисі шістдесятників


Тема попереднього повідомлення: Тавтологія й анафора як засіб поетичного синтаксису шістдесятників

Шістдесятники часто вдаються до стилістичних фігур, які творяться на основі антонімів – антитези й оксиморону. Прийом антитези широко використовує у своїй творчості В.Стус, завдяки чому досягається стислість і лаконічність вислову, його емоційність, афористичність звучання:

четвер, 22 листопада 2012 р.

Тавтологія й анафора як засіб поетичного синтаксису шістдесятників


Тема попереднього повідомлення: Фігури безсполучниковості й багатосполучниковості в поезії шістдесятників

Для поетичного синтаксису шістдесятників характерне використання тавтологій, які вживаються зі стилістичною метою увиразнення тих чи тих явищ, предметів дійсності:

На кричаний крик мій – мовчазне мовчання
Я прагну спочатку почути ячання.
І всесвіту розум поставлю на чати –
Я хочу спочатку початок почати

середу, 21 листопада 2012 р.

Фігури безсполучниковості та багатосполучниковості в поезії шістдесятників


Тема попереднього повідомлення: Еліптичні конструкції в поезії шістдесятників

Окрім еліпсиса, динамізм висловлювання може посилюватися завдяки стилістичній фігурі безсполучниковості:

Десь вибух. Десь вулкан. Руйновище. Заглада.
Хтось цілиться. Хтось впав. Хтось просить: «Не стріляй».

вівторок, 20 листопада 2012 р.

Еліптичні конструкції в поезії шістдесятників


Тема попереднього повідомлення: Інверсія як засіб поетичного синтаксису в поезії В. Стуса та В. Симоненка

Уживання еліптичних конструкцій у поезії підпорядковане авторській меті «заощадити» мовні засоби, пришвидшити темп мовлення:

Вона – блискавка, а воно – лоша,
В нього – грива з шовку чорного,
В неї – груди з вогню білого.(І. Драч)

понеділок, 19 листопада 2012 р.

Інверсія як засіб поетичного синтаксису в поезії В. Стуса та В. Симоненка

В. Стус, художник В. Зарицький

Важливою формою вираження експресивності художніх текстів шістдесятників є поетичний синтаксис, найпоширенішими засобами якого є інверсія, еліптичні конструкції, фігури безсполучниковості й багатосполучниковості тощо.

Інверсія частіше зустрічається у поетичних текстах, аніж в прозових, що зумовлене не лише стилістичною метою виділення окремих слів, а й підпорядкуванню їх ритмомелодиці вірша.

неділю, 18 листопада 2012 р.

Метонімія в поетичній мові шістдесятників


Тема попереднього повідомлення: Метафори в поезії Василя Стуса.

Різновидом художньої метафори є метонімія. Так, в поезії Л.Костенко найпоширенішим видом метонімічних переносів є переміщення назв населених пунктів на сукупність його жителів:

1. Під вечір виходить на вулицю він.
Флоренція плаче йому навздогін.
2. Несе Полісся в кошиках гриби.
За болотами причаїлись Охи.

суботу, 17 листопада 2012 р.

Метафори в поезії Василя Стуса

Василь Стус
Тема попереднього повідомлення: Метафори в поезії Івана Драча.

Функціонування метафор у творчості В.Стуса також має свою специфіку. На думку О.Тарановського, особливістю вживання даного тропа в поезії В.Стуса є те, що «це не та традиційна метафора , що в її заложенні порівняння чи зіставлення, щоб збагатити образність; це радше ота похідна, що – як у математиці функція – створює нове явище, новий світ».

пʼятницю, 16 листопада 2012 р.

Метафори в поезії Івана Драча

Іван Драч

Попереднє повідомлення: Метафори в поезії Ліни Костенко

Однією з найпомітніших прикмет мовностилістичної манери І.Драча є постійне тяжіння до метафор, які ґрунтуються на зміщенні, порушенні звичних норм лексичної сполучуваності. Завдяки цьому досягається ефект новизни поетичних уявлень і образів: «дощів поламані хребти», «вітер суглоби доріг хусткою витер», «сонце тополю тягне до неба за вуха зелені», «агресія помідорів» тощо. Дослідниця Л.Невідомська зазначає, що метафора в творчості І.Драча – «не просто оригінальний мовно-виражальний засіб, що орнаментує художній текст. У його стилі це – метафоризація як спосіб проникливого, імпульсивного, уявно-асоціативного мислення». Дійсно, метафори І.Драча свідчать про оригінальність поетового світобачення:

четвер, 15 листопада 2012 р.

Метафори в поезії Ліни Костенко


Ліна Костенко

Для поетичної мови Л.Костенко характерна «глобальна метафорика, яка охоплює всі клітини кожного тексту на всіх рівнях». Подібно до В.Симоненка, поетеса використовує метафори, що утворюють багатогранні персоніфіковані образи, тобто побудовані за принципом антропоморфізації предметів і явищ, наділенні їх людськими якостями:

Ставить осінь на землю свою золоту жирандоль.
І ковтаючи сльози, одягши на плечі сукману,
перемотує літо на чорні котушки тополь,
шиє голим полям нескінчену сорочку з туману.

Завдяки розгорненим метафорам осінь сприймається читачем не як пора року, а як жива істота, здатна робити дивовижні перетворення природи.

середу, 14 листопада 2012 р.

Метафори в поезії В. Симоненка


Василь Симоненко
Друзі, у попередніх повідомленнях ми розглянули стилістичне навантаження тропеїчних засобів у поезії шістдесятників на прикладі епітетів і порівнянь.

Та все ж провідна роль у творенні образної експресивності поетичного тексту належить метафорі. Поетична мова шістдесятників відзначається яскравою, самобутньою образно-метафоричною насиченістю, що є свідченням витонченого чуття слова, вміння знайти найбільш вдалі й доречні засоби для вираження своїх думок, почуттів.

Особливістю метафор В.Симоненка є їх тісний зв'язок із фольклорними традиціями образотворення, який полягає в антропоморфізації природи, тобто наділенні її властивостей, притаманних людині:

вівторок, 13 листопада 2012 р.

Стилістичні функції порівнянь у поетичній мові шістдесятників


Важливим засобом образотворення поезії шістдесятників є порівняння, які у більшості випадків творяться навколо сполучних слів як, мов, немов, наче, ніби. З метою мовної економії та лаконічності вислову вживаються короткі форми порівнянь, зокрема, в Л.Костенко читаємо: «Застрягло серце, мов осколок, в грудях», «Ще пароплавчики чаділи, наче праски».

Також порівняння в поезії Л.Костенко відіграють важливу роль при змалюванні тих чи тих образів, акцентують увагу на певній, домінуючій рисі героя:

Стояв Пушкар, як сивий дуб озимий.
Стояв Богун, як лицар із казок.

понеділок, 12 листопада 2012 р.

Епітети-неологізми у поезії шістдесятників

Сьогодні ми завершуємо цикл статей про особливості використання різних груп епітетів у поетичній мові шістдесятників.
Епітети-неологізми вказують на оригінальність творчої манери того чи іншого митця. Експресивна потужність цього різновиду епітетів пояснюється здатністю «мовних знаків вступати в найрізноманітніші асоціативно-семантичні зв’язки, розширювати лексичну валентність аж до руйнування нормативної сполучуваності слів і набувати таким чином вторинних суб’єктивно-образних значень».

неділю, 11 листопада 2012 р.

Епітети-композити в поезії шістдесятників


Минулого разу ми розглянули особливості вживання епітетів внутрішьопсихологічного сприймання.
 Неабиякими стилістичними можливостями володіють епітети-композити, адже відповідно до своєї будови мають подвійну експресивність, набувають метафоричності:

Ти за кривду усю в одвіті,
Бо від тебе до наших пір
Стільки правд розвелося на світі,
Стільки лисячо-людських нір.

Епітети внутрішньопсихологічного сприймання в поетичній мові шістдесятників


Доброго дня, друзі! Сьогодні ми продовжуємо цикл статей, присвячений дослідженню лексико-семантичних груп епітетів у поезії шістдесятників.
Епітети внутрішньопсихологічного сприймання передають почуття ліричного героя, які часто переплітаються з настроями природи, посилюючи психологізм художнього твору:

Дві похнюплені сосни
смертну чують корч.
Кругом – мерці. І їхні сни
стримлять, як сосни, сторч. (В. Стус)

суботу, 10 листопада 2012 р.

Кольористичні епітети в творчості поетів-шістдесятників


Кольористичні епітети володіють неабиякими стилістичними можливостями, оскільки лексеми зі значенням кольору зазвичай є полісемантичними, вживаються не лише в прямому, а й переносному значенні. Наприклад, колірний епітет «сивий» у контексті може набувати різних значеннєвих відтінків:

Заглядає в шибу казка сивими очима,
        Материнська добра ласка в неї за плечима.

Чорне і біле: кольори поезії шістдесятників


У поетичній мові чи не кожного митця найбільш уживаним різновидом тропів виступають епітети, стилістична функція яких полягає в тому, що вони дають змогу показати предмет зображення з несподіваного боку, індивіалізують якусь ознаку, викликають певне ставлення до зображуваного. У творчості поетів-шістдесятників наявні такі лексико-семантичні групи епітетів, як кольористичні епітети, епітети внутрішньопсихологічного сприймання, епітети-композити та епітети-неологізми.

пʼятницю, 9 листопада 2012 р.

Стилістичні можливості синонімії та антонімії в поезії шістдесятників


Сьогодні ми продовжуємо розглядати лексичне багатство поетичної мови шістдесятників. Аналіз поезії шістдесятників засвідчує її синонімічне різноманіття:

О, як їх їлося – як ласощі!
З росою, сонцем і стеблом.
Як смачно плямкалось, як лазилось
По верховіттям над селом!
О, як їх їлося, вминалося,
Хрумтілося
із мокрих жмень!

четвер, 8 листопада 2012 р.

Неологізми в поезії І. Драча та В. Симоненка

Василь Симоненко

Друзі, сьогодні ми завершуємо цикл статей, присвячений дослідженню слів-неологізмів у поетичній мові шістдесятників.

У творчості В.Симоненка потужне експресивне навантаження несуть складні оказіоналізми:

1. Я із надій будую човен,
І вже немовби наяву
З тобою, ніжний, срібномовен,
По морю радості пливу.

Неологізми у творчості Ліни Костенко


Ліна Костенко
У попередній статті ми розглянули стилістичні можливості оказіональних утворень шістдесятників на прикладі творчості Василя Стуса. Сьогодні ми більш детально зупинимося на поезії Ліни Костенко.

Аналізуючи специфіку творення неологізмів Л.Костенко, варто відзначити, що переважно поетеса використовує морфологічні способи словотворення – афіксальний і складання. Серед афіксальних неологізмів досить поширені ті, що утворені суфіксальними способом:

1. І тільки степ, і тільки спека, спека,
і озерявин проблиски скупі.

Неологізми в поезії Василя Стуса

Василь Стус

Минулого разу ми почали розглядати лексику пасивного вжитку (церковнослов’янізми та архаїзми) в поезії Василя Стуса. Сьогодні ж ми поговоримо про індивідуально-авторські неологізми в творчості поета.

Розглядаючи особливості творення неологізмів В.Стуса, слід відзначити, що в поетичному доробку митця велика кількість складних слів. Зокрема, вживання складних іменників допомагає в лаконічній формі відобразити явища і предмети дійсності:

середу, 7 листопада 2012 р.

Церковнослов'янізми та архаїзми в поезії Василя Стуса

Василь Стус

Окремої уваги заслуговує питання щодо особливостей функціонування в творчості поетів-шістдесятників церковнослов'янської лексики. З різною стилістичною метою вживає в своїй поезії церковнослов'янізми В.Стус. Зокрема, частим є вживання старослов’янських форм дієслова «бути», завдяки чому образи Вітчизни, рідної землі сприймаються як сакральні, освячені; досягається пафос піднесеності, урочистості. Оскільки старослов’янська є мовою Святого Письма, то вживання її окремих лексичних елементів допомагає передати в поезії найсакральніший зміст, словесно втілити ідею про першоджерело, першооснову буття: