Характеристика образів повісті «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка

У центрі Квітчиної повісті стоїть селянська дівчина. Маруся, з погляду автора, - цілком ідеальний персонаж.

Як же письменник змальовує образ Марусі? Кілька разів він дає героїні широку авторську характеристику або характеризує її устами інших персонажів. Насамперед він детально окреслює привабливий портрет героїні – сільської красуні, виходячи з народного ідеалу дівочої краси: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що в саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки, як цвіточки, розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані».

Г. Квітка-Основ'яненко «Маруся». Аналіз повісті

Значну частину прозових творів Г. Квітки-Основ'яненка становлять сентиментально-реалістичні повісті: «Маруся», «Сердешна Оксана» «Щира любов». Ці повісті відзначаються реалістичним відображенням багатьох сторін дійсності, порушенням важливих суспільно-побутових проблем, сміливим, захопленим і захоплюючим змалюванням позитивного героя з народу. Водночас ці твори позначені рисами сентименталізму.

Г. Сковорода «Бджола та Шершень». Аналіз твору

 Фабулу байки «Бджола та Шершень» складає діалог, у ході якого розвивається головна колізія – «протиставлення чесної праці й паразитування» (визначення В. Шевчука).

Григорій Сковорода як байкар

Сковорода-філософ працював у різних жанрах – від власне наукових трактатів до віршів і притч. Особливе місце в його творчості посідають байки, які він нерідко вставляв у свої філософські твори. Письменника приваблювала образна наочність, властива байці, можливість в алегоричній формі висловити критичні судження на адресу існуючого ладу.

Образно-тропеїчні засоби «Зачарованої Десни» О. Довженка і «Куди тече та річка» У. Самчука

Аналізуючи художньо-стильві особливості «Зачарованої Десни» О. Довженка й «Куди тече та річка» У. Самчука, ми вже вказували на тісний зв’язок цих творів із фольклором, що, в свою чергу, відзначилося на особливостях творення тропеїчної системи даних повістей. Скажімо, письменники серед простих тропів активно використовують постійні епітети: вечірня зоря, темна ніч, столітні дуби, хоча поряд з ними широко функціонують й індивідуально-авторські епітети, як у творчості О. Довженка (ласкава вода, срібнофольгові штани, дрімучий тютюн, точене слово), так і в У. Самчука (амбітні сльози, тверде життя, однотонне й мовчазне поле).

Функції пейзажу та інтер'єру в «Зачарованій Десні» О. Довженка і «Куди тече та річка» У. Самчука

Важливим засобом стилю в «Зачарованій Десні» й «Куди тече та річка» є пейзаж. І в Олександра Довженка, і в Уласа Самчука природа є не лише об’єктом зображення, частиною буття, тлом подій, а й також виступає суттєвим чинником «розкриття внутрішнього світу персонажів, їх настроїв, переживань», тобто мова йде насамперед про психологічний пейзаж.

Зв'язок із фольклором «Зачарованої Десни» О.Довженка й «Куди тече та річка» У.Самчука

Виявити спільні риси в художньо-стильовій манері тих чи інших письменників - завдання досить складне, адже кожному митцеві властивий індивідуальний стиль, який на тлі загальнонаціональної мови відображає світобачення й світосприйняття автора через окремі специфічні мовні засоби чи оригінальне використання їх митцем, про що Іван Франко говорив: «... кожний письменник, особливо талановитий, виробляє собі свою окрему мову, має свої характерні вислови, звороти, свою будову фраз, свої улюблені слова». Завдання цієї статті – простежити зв'язок аналізованих нами творів із фольклором. В наступних публікаціях з'ясуємо функції пейзажу та інтер'єру, а також порівняємо образно-тропеїчні засоби, які використовуються письменниками.