Стилістичні функції порівнянь у поетичній мові шістдесятників

Важливим засобом образотворення поезії шістдесятників є порівняння, які у більшості випадків творяться навколо сполучних слів як, мов, немов, наче, ніби. З метою мовної економії та лаконічності вислову вживаються короткі форми порівнянь, зокрема, в Л.Костенко читаємо: «Застрягло серце, мов осколок, в грудях», «Ще пароплавчики чаділи, наче праски».

Також порівняння в поезії Л.Костенко відіграють важливу роль при змалюванні тих чи тих образів, акцентують увагу на певній, домінуючій рисі героя:

Стояв Пушкар, як сивий дуб озимий.
Стояв Богун, як лицар із казок.

Так, перше порівняння вказує на похилий вік Пушкаря, друге – на те, що Богун був сильним, кремезним чоловіком.

Цікавими в Л.Костенко є порівняння з біблійними образами, які вказують на виняткову шану і повагу до героїв:

Чого приснились глечики на плоті
І дід у небі, як святий Ілля?

Порівняння можуть надавати негативної оцінки зображуваним явищам:

Як водяні чубаті павуки,
забігало те панство по болоту.
          Я повернув їм гонор і свободу. (Л. Костенко)

З метою створення більш широкого й складного образу, шістдесятники використовують розгорнуті порівняння, у складі яких наявні й інші тропи, найчастіше епітети:

Там, у степу, схрестилися дороги,
      Немов у герці дикому мечі. (В. Симоненко)

Узагалі, граматичне вираження порівнянь досить широке – це і порівняльні звороти, підрядні речення, приєднувальні конструкції, форми орудного відмінка тощо. На прикладі творчості В.Стуса спробуємо проілюструвати деякі типи граматичного вираження порівнянь у поетичній мові:

1. Конструкції з формами ступенів порівняння прислівників і прикметників:

... і отворами поглядів зчужілих,
що він навік лишився під собою
для пробування, нижчого за смерть.

2. Описові порівняння, які часто використовуються у фольклорних жанрах:

Насторчене од начування вухо,
що, як не ошукає, то спасе
і визволить із німоти і тиші,
і від тяжкої – з кулаки – журби.

3. Речення порівняльної структури, у яких опущено порівняльний сполучник, що надає поезії динамізму:

Лише збагни: людина – небожитель,
не відданий ані добру, ні злу.

4. Порівняльно-приєднувальні конструкції, які надають поетичній оповіді статичності:

Немов рубін у чорнім адамашку
обачно критий білим німуванням,
так снінь моїх озерце шарламове
метує оберемок начувань.

Друзі, наступного разу ми продовжимо знайомитися з особливостями вживання тропеїчних засобів в поезії шістдесятників і більш детально розглянемо метафоричність поетичної мови відомих митців.

Література:

1. Костенко Л. Берестечко. – К., 1999. – 117.
2. Костенко Л. Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 559с.
3. Симоненко В. Вибране. – К.: Школа, 2002. – 253с.

4. Стус В. Час творчості. – К.: Дніпро, 2005. – 704с.