Метафори в поезії В. Симоненка

Василь Симоненко

Друзі, у попередніх повідомленнях ми розглянули стилістичне навантаження тропеїчних засобів у поезії шістдесятників на прикладі епітетів і порівнянь.

Та все ж провідна роль у творенні образної експресивності поетичного тексту належить метафорі. Поетична мова шістдесятників відзначається яскравою, самобутньою образно-метафоричною насиченістю, що є свідченням витонченого чуття слова, вміння знайти найбільш вдалі й доречні засоби для вираження своїх думок, почуттів.

Особливістю метафор В.Симоненка є їх тісний зв'язок із фольклорними традиціями образотворення, який полягає в антропоморфізації природи, тобто наділенні її властивостей, притаманних людині:

І вже задихалося літо,
І зітхали вітри у траві,
І колосся, промінням политі,
Ворушилися, мов живі.
Тільки обрій моргав суворо,
Де тополі, немов списи,
Підняли свої вістря вгору
На сторожі цієї краси.

Також слід відзначити, що в пейзажній ліриці автор більш тяжіє до використання розгорнених метафор, які в своєму складі містять кілька метафоризованих компонентів, що дає змогу охопити більший семантичний простір у висловлюванні:

Довго спали вітри у ярах на припоні,
Довго тиша гнітюча полями повзла,
І стояли дерева німі на осонні,
Знемагала в пилюці вечірня імла.

Подекуди лексичними матеріалом для побудови метафор В.Симоненка слугують знижені слова:

Небо скуйовджене і розколисане
Дрантя спустило на темні бори.
Сонного місяця сива лисина
Полум’ям сизим горить.

Своєрідним ключем до розуміння такого настрою вірша є сама назва цитованої поезії – «Осінній дисонанс». Ліричний герой у розпачі, його почуття контрастують із картинами щедрої осені. Героя не зворушує навколишня краса, тому автор при описі природи вдається до просторіч.

У деяких випадках вживання метафор допомагає підсилити іронічність звучання поезії:

І чи прийде під ваші кашкети
блискавицею думка дзвінка:
в космос крешуть ото не ракети,
але пружні цівки молока.

Метафорою «космос крешуть пружні цівки молока» автор гірко зазначає, що новітні досягнення науки забезпечуються завдяки тяжкій праці сільських жінок-доярок.

Досить широко використовує у своїй творчості В.Симоненко генітивні метафори, які на відміну від розгорнених, є більш «економні, у стислій формі містять глибокий зміст, зберігаючи метафоричну основу»:

1. Тепер крізь обов’язків ґрати,
Крізь холод порожніх днів
Збагнув, що не вмів шукати
І ждати тебе не вмів.
2. …в серці тривога і м’якість,
На серці – думок бинти.

Як бачимо, значення наведених метафор є прозорим і зрозумілим навіть поза контекстом: «бинти думок» означає зосередженість людини на певній проблемі; висловом «ґрати обов’язків» автор наголошує на тому, що людина часто стає заручницею життєвих клопотів, через які не в змозі помітити щось суттєве і важливе для себе.

Тема наступного повідомлення: Метафори в поезії Ліни Костенко.

Література:

1. Симоненко В. Вибране. – К.: Школа, 2002. – 253с.
2. Симоненко В. Поезії. – К.: Рад.письм., 1984.