Інверсія як засіб поетичного синтаксису в поезії В. Стуса та В. Симоненка

В. Стус, художник В. Зарицький

Важливою формою вираження експресивності художніх текстів шістдесятників є поетичний синтаксис, найпоширенішими засобами якого є інверсія, еліптичні конструкції, фігури безсполучниковості й багатосполучниковості тощо.

Інверсія частіше зустрічається у поетичних текстах, аніж в прозових, що зумовлене не лише стилістичною метою виділення окремих слів, а й підпорядкуванню їх ритмомелодиці вірша.

Синтаксично інверсований порядок членів речення сприяє виділенню найвагоміших, на думку автора, слів поезії:

…Сонце підіб’ється
і чорні заворушаться жуки…
Сміється світ. Недобре так сміється.

Українській мові хоча й властивий вільний порядок слів у реченні, проте більш узвичаєним є розміщення присудка після підмета. В.Стус у наведеному прикладі використовує зворотній порядок розташування головних членів, унаслідок чого увага акцентується на предикаті; для автора важливо показати, що робить світ у той час, коли ліричний герой чекає арешту – світ сміється.

Порушення прямого порядку слів також зумовлене тим, що логічний наголос падає на початок або кінець речення, тому автор й намагається розташувати в цій позиції слова, які несуть найбільше смислове навантаження:

Біда так тяжко пише мною.
Так тяжко мною пише біль.
В безодні – ти. А погорою –
веселий бекет божевіль.

За допомогою інверсії В.Стус виділяє також другорядні члени речення, якщо вони несуть у поезії основне смислове навантаження:

Схилившись до багаття давніх спогадів,
на цій безмежній виглухлій розпуці,
де ані зір, ні місяця нема,
де навіть вітер не подме, я грію
пограбілі долоні…

Інверсований додаток, виражений дієприкметниковим зворотом, акцентує увагу на способі дії: ліричний герой гріє долоні, «схилившись до багаття давніх спогадів», тобто підкреслюється метафоричність висловлювання: спогади зігрівають душу автора.

В.Симоненко часто використовує інверсовані означення, які допомагають виділити певну значущу ознаку зображуваного:

1. Минула ніч, і сонце білогриве
Несе на тросі огненному день.
2. А навкруги ні клаптика землі –
Одні лиш зорі, строгі і красиві.

Розміщення означень у постпозиції до означуваного слова допомагає сконцентрувати увагу читача на атрибутивній ознаці предметів.

Для творчості В.Стуса і В.Симоненка спільним є використання особливого різновиду інверсії – хіазму, вживання якого сприяє увиразненню віршового мовлення:

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!

Одночасне використання прямого і зворотного порядку слів («мій народ» – «народ мій») допомагає В.Симоненкові акцентувати увагу читача саме на цій фразі, вказати на могутню велич і незнищенність рідного народу.

Хіазм у поезії В.Стуса сприяє відтворенню внутрішніх переживань і почуттів ліричного героя:

Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе, як побратим.
Для нього змалку ти заповідався,
сумним осердям, поглядом сумним.

З наведених рядків бачимо, що використання хіазму зупиняє увагу читача на тривожному, неспокійному передчутті ліричного героя, який змирився з важким тягарем своєї долі, свого шляху.

Тема наступного повідомлення: Еліптичні конструкції в поезії шістдесятників

Література:
1. Симоненко В. Вибране. – К.: Школа, 2002. – 253с.
2. Стус В. Палімпсести: Вибране. – К.: Факт, 2006. – 432с.