Фігури безсполучниковості та багатосполучниковості в поезії шістдесятників

Тема попереднього повідомлення: Еліптичні конструкції в поезії шістдесятників

Окрім еліпсиса, динамізм висловлювання може посилюватися завдяки стилістичній фігурі безсполучниковості:

Десь вибух. Десь вулкан. Руйновище. Заглада.
Хтось цілиться. Хтось впав. Хтось просить: «Не стріляй».

Пропуск сполучників допомагає Л.Костенко масштабно відобразити картини війни, надати динаміки зображуваному.

Також асиндетон сприяє увиразненню мовлення, служить для виділення окремих слів:

Мовчить. Ображена. Застра-
шена. Зновародженна.
О тричі будь благословенна
лишатися. Мені ж – пора.

Виділяючи слова «ображена», «застрашена», «зновародженна» В.Стус підкреслює внутрішні почуття, які переживає дружина після арешту чоловіка.

До особливостей поетичного синтаксису творчості В.Стуса слід також віднести наявність парцельованих речень, використання яких зумовлене стилістичною метою акцентування певних елементів висловлювання. Зокрема, дослідник Д.Данильчук відзначає, що парцеляція в поезії В.Стуса нерідко «набирає граничних форм, коли інтонаційно виокремлені речення – фрагменти єдиного висловлювання – містять одне або два слова, а їх ланцюжки створюють ефект «рубаного синтаксису»:

… Вдатися до втечі?
Стежку власну, ніби дріт, згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні –
стояти. Тільки тут. У цьому полі,
що неначе льон…

Виділяючи засобом парцеляції слово «вистояти» автор показує, що саме в ньому закодоване основне ідейне навантаження поезії – незважаючи ні на які життєві спокуси та перешкоди залишитися вірним своїй долі, бути стійким в боротьбі зі злом.

З метою уповільнення поетичного мовлення шістдесятники використовують фігуру багатосполучниковості:

І день, і ніч, і мить, і вічність,
і тиша, і дев’ятий вал –
твоїх очей магічна ніжність
і губ розплавлений метал.

З наведених рядків Л.Костенко бачимо, що завдяки полісиндетону досягається спокійний, врівноважений настрій поезії, який відповідає внутрішнім почуттям ліричного героя.

Послуговується таким прийомом й В.Стус – з метою пом’якшення переходу від однієї частини складносурядного речення до іншої:

Отак сторіками пливуть
і жалощами душі студять
і будять мертвих – не розбудять
і не докликавшись – кленуть.
І тужно зозулі кують
за дітьми, зниклими без сліду.

Варто також відзначити, що полісиндетон оформлюється не лише сполучниками, а й іншими службовими частинами мови, переважно частками:

Голодна, як проруб,
тропа вертикальна
не видертись нею
ні кроком ні оком
ні рухом ні духом
ні тілом зболілим
ні горлом скривілим
од крику – владико,
піднось мене вгору,
бо хочу – померти!

Повторення часток посилює заперечну інтонацію поезії, завдяки чому В.Стус підкреслює неможливість бажання ліричного героя померти, смерть для нього є недосяжною.

Тема наступного повідомлення: Тавтологія й анафора як засіб поетичного синтаксису шістдесятників.


Асиндетон – стилістичний прийом, який передбачає пропуск сполучників, що пов’язують однорідні слова чи речення для надання розповіді виразності, стислості.

Полісиндетон – стилістична фігура мови, яка полягає в повторенні однакових сполучників, чим підкреслює роль кожного з пов’язаних компонентів і єдність їх, підсилюється виразність висловлювання. 

Література:
1. Данильчук Ю. Особливості синтаксису поетичної мови Василя Стуса // Дивослово. – 2004. – №9. – С.44-48.
2. Костенко Л. Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 559с.
3. Стус В. Палімпсести: Вибране. – К.: Факт, 2006. – 432с.