Неологізми в поезії Василя Стуса

Василь Стус

Минулого разу ми почали розглядати лексику пасивного вжитку (церковнослов’янізми та архаїзми) в поезії Василя Стуса. Сьогодні ж ми поговоримо про індивідуально-авторські неологізми в творчості поета.

Розглядаючи особливості творення неологізмів В.Стуса, слід відзначити, що в поетичному доробку митця велика кількість складних слів. Зокрема, вживання складних іменників допомагає в лаконічній формі відобразити явища і предмети дійсності:

У затишку прожити не судилось:

ударив грім – і зразу шкереберть

усе пішло, що ніби тільки снилось,

як життєіснування й життєсмерть.

Оказіональні утворення «життєіснування», «життєсмерть» підкреслюють авторську думку про те, що фізичне життя людини нічого не варте без її постійного духовного вдосконалення.

Використання складних прикметників-неологізмів також викликане стилістичною метою передати різнобічну характеристику предмета, використавши при цьому мінімум мовних засобів:

1. Куди й пощо? Не відаю, не знаю.

Мідяногорла ремствує сурма.

Ідуть етапи – без кінця і краю.

Реве шафар. На світ зійшла пітьма.

2. Іваночку! Ти чуєш, доброокий!

Їй-бо не знаю, що я зле зробив.

Неологізм «мідяногорла» характеризує іменник «сурма» з двох боків, по-перше, вказує на метал, з якого виготовлений інструмент, а, по-друге, що він має високу гучність. Оказіональний прикметник «доброокий» утворений від словосполучення «добре око», вживається не в буквальному, а більш узагальненому значенні, вказує на таку рису характеру людини, як доброта, лагідність.

Уживання складних дієслів-неологізмів також є оригінальним, подекуди до них важко віднайти відповідники із загальновживаної лексики:

Капарив вірші недолугі,

чи перестояну пускав

жовч? Чи, сподобавшись напруги,

страждання многолітував?

У даному контексті вислів «страждання многолітував» означає страждати впродовж багатьох років, множити свої муки.

Досить часто дієслівні основи виступають твірними для утворення абстрактних іменників за допомогою суфікса -інн(я), надаючи їм відтінок новизни:

Неначе лісового джерела

Розлоге і вологе жебоніння,

Немов іржання коней край села,

оце нагірнє вивільге струміння.

Нерідко В.Стус вдається до творення дієслів, які походять від іменників. Це дає змогу більш влучно, точно передати дію предмета:

1. Летиш на відстані од мене, вабиш

Подобою святого мого лиха,

Перед яким в блаженному зусиллі

Ти колінкуєш, ніби вічний раб.

2. Державить мною цей статут,

ці дозволи і заборони,

ці пункти, приписи, закони.

Так неологізм «колінкувати» вказує на спосіб життя людини – плазувати, схилятися перед кимось. Дієслово «державити» походить від іменника «держава», вказує на те, що ліричним героєм керують у житті земні закони, які часто суперечать його моральним настановам.

Окремо можна виділити групу неологізмів, «утворених від твірних основ субстантивів за допомогою префіксоїдів все, без, само», які вживаються з метою нагнітання, емоційного вичерпання, доведення до крайньої міри збільшення чи зменшення: всепрощальний, всебідний, усепокора, вседорога; безгук, безголосся, безімення; самоуникання, самопереростання.

Новотвори з початковим «само» дослідник Г.Бандальєр поділяє на три групи відповідно до їх лексичного значення:

1) поетичні номінації зі семантикою негативного емоційного стану (самодосада, самолють, самозамкнення);

2) новотвори негативної емотивно-оцінної семантики втрати власної сутності (самопочезання, самопроминання, самоуникання, самосмерть);

3) художні неологізми із позитивним емоційно-оцінним значенням оновлення, відновленя власної сутності (самопочинання, самопорозуміння, самовивищення, самоподовження).

Дослідниця Н.Бойко звертає увагу на те, що нових значеннєвих відтінків слова можуть набувати в спеціально організованих контекстах. У поезії В.Стуса це досягається «шляхом несподіваних, суто індивідуально-авторських поєднань з іншими як експресивними, так і неекспресивними одиницями». Прикладом цього може послужити ряд епітетів на зразок вусате сонечко, гострий сміх, діагоналеві галіфе.

У наступному пості ми продовжимо розглядати поетичні новотвори в творчості Ліни Костенко.

Література:

1. Бандальєр Г. Експресивність як визначальна риса поетики В.Стуса // Вісник НАН України. – 2005. – №9. – С.44-49.
2. Бойко Н. Експресивна лексика в поезії Василя Стуса // Рідна школа. – 2000. – №8. – С44-46.
3. Стус В. Час творчості. – К.: Дніпро, 2005. – 704с.