Г. Сковорода «Бджола та Шершень». Аналіз твору

 Фабулу байки «Бджола та Шершень» складає діалог, у ході якого розвивається головна колізія – «протиставлення чесної праці й паразитування» (визначення В. Шевчука).

На передньому плані зображення – Шершень, образ брутального і злодійкуватого нероби, який грубо звертається до Бджоли: «Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна?», не розуміючи, як можна собі на шкоду робити добро іншим. Алегорія Бджоли полягає в протилежному: для неї «… незрівнянно більшу радість дає збирати мед, аніж його споживати».

Підсумовуючи, автор дає пряму характеристику цим персонажам: «Шершень – образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого й народжені на те, щоб їсти і таке інше. А Бджола – герб мудрого чоловіка, який у спорідненій праці трудиться».

Свій висновок байкар поширює за рахунок моделювання діалогу з мисливським псом, посиланнями на кота чи бджолу, які найбільшу втіху мають тоді, коли доклали значних зусиль до продукту своєї праці. На підтвердження цієї істини письменник вдається до афористичного виразу: «Солодкі тоді труд тілесний, терпіння тіла й навіть смерть, коли душа, володарка людини, насолоджується спорідненою собі працею».

Однак філософ не задовольняється доведеною істиною, а намагається встановити, «що то значить – жити за призначенням», й бере собі в помічники «древнього Епікура», який сказав: «Вдячність моя блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке – непотрібним».

Виходить, жити за призначенням – це діяти відповідно до своїх здібностей і можливостей, бо так задумав Творець. Отож смисловий потенціал байки «Бджола та Шершень» набагато вагоміший від того висновку, який випливає з першого враження від прочитаного.

Література:

Ситченко А. Григорій Сковорода. Байки харківські. Матеріали до уроків. Закінчення // Українська література в загальноосвітній школі.- 2009. - №10. – С. 21-25.