Сюжетна подібність "Зачарованої Десни" О. Довженка і "Куди тече та річка" У. Самчука

Доброго дня, шановні читачі! Сьогодні презентуємо вам серію статей на тему «Типологічна спорідненість «Зачарованої Десни» О. Довженка й «Куди тече та річка» У. Самчука». Це матеріали моєї курсової роботи, від якої загубився останній аркуш зі списком літератури, тому, на жаль, у кінці статей не будуть подаватися посилання на першоджерела. Порівнювати ці два твори будемо за наступним планом:

1. Специфіка художньої канви.
2. Особливості змалювання образів.
3. Фольклорна основа.
4. Функції пейзажу та інтер’єру.
5. Образно-тропеїчні засоби.




Специфіка сюжетної канви

Чимало дослідників відзначає, що схожість тематики обох повістей зумовила також і їх подібність на сюжетному, ситуаційному, образному й стильовому рівнях. В основу сюжету творів покладені факти з життя авторів, а змальовані події відображені через призму свідомості й світогляду дітей. Хоча, звісно, типологічно споріднені повісті мають також і ряд особливостей.

Так С. Пінчук вказує на новаторство Уласа Самчука в розробці досить традиційної теми, яке полягало в тому, що письменник змальовує «тяжку селянську працю не як нестерпну каторгу задля наживи багатіїв, а як засіб особистого і родового самоутвердження в цій праці, як форму вияву свого людського обличчя і соціального престижу».

Літературознавець Г. Костюк зазначає, що події твору «Куди тече та річка» розгортаються в двох планах: психологічному та соціальному. Героїв зображено з усіма властивими їм високими і низькими інстинктами, сильними і слабкими рисами характеру, добрими і поганими вчинками на тлі суспільних подій і відносин. Двоплановість твору, на думку критика, досягається завдяки "мистецьким компонентам":

1) глибоке знання автором життя, прагнень, характеру українського народу;
2) творення неповторних пристрасно-життєдайних образів українських людей, української природи;
3) властивий тільки Самчукові творчо виявлений стиль ліричного монологу.

Дослідники творчості О.Довженка також вказують на двоплановість кіноповісті «Зачарована Десна», хоча вона має інший характер: перший план - це своєрідне поетичне відтворення світу в дитячій свідомості; другий - "філософські роздуми людини-митця про смисл людського буття, роль дитинства у формуванні особистості".

Простежуючи подібність творів «Зачарована Десна» і «Куди тече та річка» на сюжетному рівні, можна відзначити також те, що в повістях наявно чимало подібних епізодів. Причому і Володько, і Сашко не лише потрапляють у подібні ситуації, а й знаходять дуже схожі шляхи правильного, на думку героїв, їх розв'язання. Так, Сашко у пошуках смачної їжі вирвав цілу грядку моркви, а Володькові корови з'їли всю капусту на городі, коли маленький пастушок слухав захоплюючих оповідань у млині. Селянське життя - нелегке й злиденне, тому за подібні, хоч і незначні матеріальні збитки батьки часто карали своїх дітей «ремінцем через спину». Тому не дивно, що хлопці вирішують втекти від покарання: Сашко - в тютюн, Володько - до річки в кущі лозини. Про що ж думають маленькі грішники у «вигнанні»? Як це не дивно, але мріють вони про смерть. «Ех якби оце мені вмерти тут у малині. Хай тоді шукають, хай плачуть наді мною, приплакують, хай жаліють, який я був ловкий хлопчик, свята душечка», - вигадує герой «Зачарованої Десни». Подібні думки часто з'являються і у Володьки: «Але далі він не може більше терпіти, щоб його за все бито, і він воліє краще вмерти. Вмер же Пилип. Умер і Петро. Хай і він умре. А тому він гордо відвертає лице і не приймає того, що дають йому мати, навіть булки з солодким молоком, і нового купленого кашкета зо звіздою».

Не оминають письменники й змалювання буденного життя селян. Тяжка праця, нестатки, малоземелля нерідко ставали причиною сварок, а то й бійок між односельцями. Досить промовистим є опис Довженком сутички на сінокосі, яку невтомна уява маленького Сашка перетворює у фантастичне побоїще: «Вони билися великими кілками, граблинами, держаками вил, тримаючи їх в обох руках, як стародавні воїни. Вже замахнувся дід на Самійла сокирою... тоді я не витримував і затуляв очі, а вони рубали один одного сокирами, як дрова. Кров лилася з них казанами. Розлючений Самійло кидався на діда, і прохромлював йому живіт наскрізь величенними кадильними вилами, і притискав до стерні, мов Георгій Побідоносець змія. Дід так страшенно кричав од болю, що листя на дубах шелестіло, а луна йшла така, що жаби плигали в озера».

Не вдаючись до гіперболізації, проте не менш соковито описує картини жіночої бійки Улас Самчук у своєму творі: «Почалась справжня колотнеча. Мотря тарахтіла, мов розбитий віз, що котиться з гори по кам'яній дорозі, розкидала куцими руками, била кулаком об кулак перед самим носом Велітки, та й собі не дармувала, обидві верещали мов навіжені, сукали одна одній дулі, ні одна не могла іншу ані перекричати, ані перемогти, і коли напруження дійшло до найвищої точки, їм не залишалось нічого іншого, як ухопитись навзаєм за коси. І так потраючи і скубаючи себе зо всієї сили, вони вперлися на місці - ані туди, ані сюди і при тому вивіскували, мов кобили, коли до них залицяються жеребці».

Відпочити від тяжкої праці і сварок селяни могли хіба що в неділю і свята, глибоке шанування яких було давньою традицією наших предків. Великдень - найбільше християнське свято, але, як не дивно, саме в цей день на героїв і «Зачарованої Десни», і «Куди тече та річка» випадає чимало турбот. Так, Сашкове село на Пасху затопило водою і маленький хлопчик з татом мусили човном рятувати людей. Але картини стихійного лиха письменник змальовує з гумором: «Ми гребли з у сих сил під мудрим керівництвом нашого батька. Було нам жарко од труда і весело. Батько сидів з веслом на кормі - веселий і дужий. Він почував себе спасителем потопаючих, героєм мореплавателем, Васко да Гамою».

День Воскресіння Христового застає сім'ю Довбенків у тяжкій дорозі до нової землі і житла, тому свято видається родині сумним, з чималими турботами: «Не дуже співала і не дуже тішилася родина Матвієва. Зібралась разом уся рідня і присіла на траві у семінарському саду».

Отже, типологічна спорідненість «Зачаровавної Десни» О. Довженка й «Куди тече та річка» У. Самчука виявляється насамперед на сюжетному рівні, а також цілій низці подібних епізодів. В основу обох полотен покладено життя малих хлопчиків - Володьки й Сашка, тому події в творах відображені через призму дитячого світовідчуття.