Неологізми в поезії І. Драча та В. Симоненка

Василь Симоненко

Друзі, сьогодні ми завершуємо цикл статей, присвячений дослідженню слів-неологізмів у поетичній мові шістдесятників.

У творчості В.Симоненка потужне експресивне навантаження несуть складні оказіоналізми:

1. Я із надій будую човен,
І вже немовби наяву
З тобою, ніжний, срібномовен,
По морю радості пливу.


2. Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрасний, збурунений, німий… 

Неологізм «срібномовен» утворено за аналогією до загальновживаного «красномовний», виступає як своєрідний синонім слова «лагідний», «ласкавий». Художній новотвір «мільйонноокий» також свідчить про оригінальність світобачення митця, є більш емоційно наснаженим у порівнянні із загальновживаними словами-відповідниками «людний», «багатолюдний».

Часто оказіональними виступають й загальновживані слова, ефект новизни яких досягається в несподіваному, оригінальному поєднанні нейтральних лексем:

І знов спадають трафаретні роси

Із сінокосів буйних кіс.

Епітет «трафаретні» дає досить влучну і вичерпну характеристику, адже краплинки ранкової роси мають однакову форму і розмір, ніби дійсно зроблені під трафарет.

Зустрічаються в поезії В.Симоненка семантико-дериваційні оказіоналізми, утворені від слів, які за літературними нормами не підлягають зменшувально-пестливій суфіксації, зокрема від іменників-топонімів:

Вкраїнонько! Розтерзана на шмаття,

У смороді й тумані гнойовім,

Кричиш ти мені в мозок, мов прокляття,

І зайдам, і запроданцям твоїм.

На думку В.Чабаненка, оказіональність таких утворень історично спирається на народно-розмовні та фольклорні традиції.

Розглядаючи специфіку творення неологізмів у творчості І.Драча, варто відзначити, що здебільшого оказіональними в поезії митця виступають відіменникові прикметники, утворені за типом дієприкметників від неіснуючих дієслів (кайдановані руки, овогнене місто, зачеремшений соловей), або ж складні слова: «Запитав мене син, запитав мене син-білочубчик». Широковживаними композитами є іменники і прикметники з першим компонентом сто-:

Та до сльози сльозу знизав –

Стоколос нації, стоголос.

Стоголосіння білих вуст,

до крові збитих… 

Компонент сто- в новоутворених лексемах має не конкретно-числове, а більш узагальнене, підсилювальне значення – скажімо, слово «стоголосіння» означає плач, скорботу всієї нації.

Ось таке оказіональне багатство поезії шістдесятників. Друзі, наступного разу ми продовжимо аналіз творчості поетів на лексичному рівні, зокрема розглянемо особливості вживання антонімів, синонімів і паронімів.

Література:

1. Драч І. Берло: Книга поезій / Передм. І.М.Дзюби. – К.: Грамота, 2007. – 912с.
2. Симоненко В. Вибране. – К.: Школа, 2002. – 253с.
3. Чабаненко В. Основи мовної експресії. – К., 1984. – 167с.