Епітети-композити в поезії шістдесятників

Минулого разу ми розглянули особливості вживання епітетів внутрішьопсихологічного сприймання.
 Неабиякими стилістичними можливостями володіють епітети-композити, адже відповідно до своєї будови мають подвійну експресивність, набувають метафоричності:

Ти за кривду усю в одвіті,
Бо від тебе до наших пір
Стільки правд розвелося на світі,
Стільки лисячо-людських нір.

Висловом «лисячо-людських нір» В.Симоненко дуже влучно окреслює спосіб існування хитрих, підступних людей, які бажають лишатися осторонь життя у своїх затишних «норах».

Подекуди епітет-композит може виражатися іменником-прикладкою:

Десь на горизонті хмара-хустка
                                Манить у даль, мов дівчина у сад. (В. Симоненко)

Поетичний образ «хмара-хустка» ґрунтується на асоціативних зв’язках – на голубому фоні погідного неба самотня хмаринка дійсно нагадує дівочу хустку.

Складні епітети І.Драча допомагають більш широко, масштабно змалювати явища об’єктивної дійсності:

Безсмертя – людська облуда правічна,
Лжа його пишно впещує, влещує.
Ясна твердорука смерть погірдно
І на кпин його брати не хоче…

Називаючи смерть «твердорукою», автор наголошує на тому, що смерть – логічний кінець життя кожної людини, якого нікому не оминути.

Досить виразні художні образи утворюють епітети-композити і в поезії Л.Костенко:

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.

Стиглі ягоди вишні мають темно-червоне, аж чорне забарвлення, тому авторка й творить досить оригінальний художній образ – «чорноокі вишні».

Завтра ми завершимо цикл статей про епітети в поезії шістдесятників, розглянувши епітети-неологізми.

Література:

1. Драч І. Вірші та поеми. – К.: Дніпро, 1991. – 213с.
2. Костенко Л. Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 559с.
3. Симоненко В. Вибране. – К.: Школа, 2002. – 253с.