Кольористичні епітети володіють неабиякими стилістичними можливостями, оскільки лексеми зі значенням кольору зазвичай є полісемантичними, вживаються не лише в прямому, а й переносному значенні. Наприклад, колірний епітет «сивий» у контексті може набувати різних значеннєвих відтінків:
В.Симоненко вживає вислів «сиві очі» у значенні «добрі», «лагідні». Оскільки малечі казки часто розказують ласкаві, сивочолі дідусі й бабусі, то на асоціаціях і виникає образ «казка з сивими очима».
У І.Драча слово «сивий» набуває значення «далекий», «неблизький»:
1. Й не знаю я: живого а чи мертвого
Мій кінь мене на сивий схід несе.
2. Що маю нести в сиві сині далі?
Мій кінь мене на сивий схід несе.
2. Що маю нести в сиві сині далі?
У поезії Л.Костенко колірний епітет «сивий» може вживатися в значенні «давній», «минулий»:
Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городити?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.
і тин упав, навіщо городити?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.
Епітет «сивий-сивий», який характеризує лексему «спомин», вказує на дуже давній і приємний спогад, пов'язаний із грушею в саду, на що вказує метафора – «улітку він (спомин) під грушею сидить».
Різновидом кольористичних епітетів виступають поетичні словосполучення із семантикою кольоропозначень:
Хай буяють хмари бурякові,
Хай сичать образи – все одно.
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Хай сичать образи – все одно.
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Завдяки епітету «бурякові» В.Симоненко передає яскравість, насиченість кольору хмар, натякає про наближення якоїсь особливої, страшної грози в житті суспільства.
Деякі епітети В.Симоненка набувають колірної семантики на основі асоціативних зв’язків:
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.
Епітет «сургучеві» утворений від іменника сургуч – це «забарвлена тверда смола, віск, що легко плавиться й застигає», використовується для опечатування бандеролей, листів. Оскільки застиглий сургуч блищить, то автор за асоціацією й творить досить оригінальну кольороназву «зорі сургучеві».
Цікавими є індивідуально-авторські кольороназви в поезії І.Драча:
З князів-дубів зірвав іржаві зорі
І щоки глоду зчервонив до ран.
І щоки глоду зчервонив до ран.
Епітет «іржавий» позначає червоний, темно-оранжевий колір. Таке забарвлення зірок провіщає негоду, адже, за народними повір’ями, вечірнє небо червоніє на сильний вітер чи мороз, що й надає поезії насторожуючого настрою.
Також на позначення червоного кольору І.Драч користується епітетом «кривавий». Ця лексема є більш емоційно забарвленою, підкреслює яскравість барв:
І величезна макова квітка кривава
Зайнялась на плечах, гей, спалахнула.
Зайнялась на плечах, гей, спалахнула.
Оригінальний відповідник червоного кольору знаходимо в поезії В.Стуса:
Усім нам смерть судилася зарання,
бо калинова кров – така ж крута,
вона така ж терпка, як в наших жилах.
бо калинова кров – така ж крута,
вона така ж терпка, як в наших жилах.
Епітет «калинова» використовується не лише на позначення кольору. Оскільки калина є давнім символом України, то вислів «калинова кров» вказує на причетність до української нації, усвідомлення себе як її невід'ємної частини.
Колірна гама поезії Л.Костенко «ощадлива і небагата, але психологізована, збагачена умовно-асоціативним змістом». До частовживаних належить епітет «смарагдовий» як індивідуально-авторський відповідник зеленого кольору (напр., смарагдові ліси, смарагдові діброви), вказує на щедрість, багатство української природи. Але поетеса вживає слово й в переносному значенні:
Червоне й чорне кредо рукава.
Пшеничний принцип сонячного степу.
Такі густі смарагдові слова
Жили в тобі і вибухали.
Пшеничний принцип сонячного степу.
Такі густі смарагдові слова
Жили в тобі і вибухали.
По-перше, зустрічаємо вже згадувану нами антонімію кольорів: «червоне й чорне кредо рукава» означає вірність народним традиціям, їх шанування і збереження; індивідуально-авторський епітет «смарагдові» надає лексемі «слова» позитивного емоційно-експресивного звучання.
На цьому ми завершуємо розглядати кольористичні епітети в творчості шістдесятників. Наступного разу поговоримо про епітети внутрішньопсихологічного сприймання у поетичній творчості Ліни Костенко та Василя Стуса.
Література:
1. Драч І. Берло: Книга поезій / Передм. І.М.Дзюби. – К.: Грамота, 2007. – 912с.
2. Драч І. Вірші та поеми. – К.: Дніпро, 1991. – 213с.
3. Костенко Л. Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 559с.
4. Коцюбинська М. Василь Стус у контексті сьогоднішньої культурної ситуації // Слово і час. – 1998. – №6. – С.17-20.
5. Симоненко В. Вибране. – К.: Школа, 2002. – 253с.
6. Ставицька Л. Серцем вистраждане слово // Мовознавство. – 1990. - №6. – С.23-29.
7. Стус В. Палімпсести: Вибране. – К.: Факт, 2006. – 432с.
8. Фурсова Л. Проблемні ситуації в роботі з поетичним твором (Аналізуємо поезію В.Симоненка «Лебеді материнства» 11 клас) // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. – №1. – С.441-454.
2 коментарі:
Мені здається, що серед цієї купи художніх засобів: http://znoclub.com/mova-ta-literatura/551-khudozhni-zasobi-literaturi-tablitsi.html епітет зустрічається частіше за все: він найпростіший та універсальний.
Чесно щось корисне є але дуже мало більше сміття аніж корисної інфи
Дописати коментар